Авторизация все шаблоны для dle на сайте newtemplates.ru скачать
 
  • 10:30 – Членом наглядової ради Укрзалізниці призначили 24-річну Валерію Шкаброву з зарплатою в 160 тис.грн 
  • 08:29 – ООС: Бойовики застосували гранатомети і кулемети, 1 поранений 
  • 23:08 – Банки кинули Молдову на 1 мільярд доларів 
  • 21:37 – Динамо переиграло Шахтер и возглавил таблицу УПЛ 

Нова влада прийшла, а ідеї та плани про приватизацію Одеського припортового заводу залишаються старими

Вже з початку цього року, тема підприємства - гіганта стала однією з найбільш обговорюваних, цьому передував ряд резонансних подій - заява про прийдешні опції продажу, призначення нового директора, прийом з хабарем іншого «кандидата» на цю посаду, перші оглядини заводу і позиція державних діячів. Інформагентство «OneNews» покопалося в заплутаній темі життя ОПЗ.
Одеський припортовий завод - одне з наймолодших підприємств хімічної промисловості України і в той же час, одне з найбільших виробників мінеральних добрив з природного газу.
16 січня, радник з приватизації ОПЗ Павло Кухта заявив, що найближчим часом будуть запропоновані опції з продажу цього підприємства. Він зазначив, що борг ОПЗ перед структурами Дмитра Фірташа, а це близько $250 млн, робить підприємство токсичним для частини компаній, оскільки сам Фірташ знаходиться під санкціями.
«Але тільки для частини. Є компанії, які спеціалізуються на тому, щоб купити якийсь такий актив з боргом і вирішити цю проблему самостійно. Ці проблеми можна вирішити», - сказав Кухта.
Радник з приватизації ОПЗ повідомив, що зараз уряд зміг запустити масовий процес приватизації з 90-х років, на даний момент в процесі передачі до Фонду держмайна 20% всіх підприємств країни.
Не дуже вигідне становище, масштабна приватизація держпідприємств показує на світовій арені нашу держава як неефективну, недосвідчену і нездатну до управління.
Якщо країна самостійно не може управляти такими активами, то кращим рішенням є - новий власник, який зможе не тільки злагоджено управляти майном, а ще й наповнювати держбюджет. Саме так нам намагаються показати приватизацію, за якою ховається банальне розграбування держактивів.
24 січня, уряд ухвалив нове кадрове призначення на посаду виконуючого обов'язки голови правління Одеського припортового заводу, їм було призначено Миколу Синицю, власника мережі ресторанів «Два гуся».
Також, Синиці належать ТОВ «Теско-Сервіс», «Квандрант», «КВТ». На парламентських виборах в 2019-тому він безуспішно балотувався по мажоритарці від партії ВО «Свобода». З 2016 року працював в «Українському державному аерогеодезичному підприємстві».
Крім цього, в декларації у чиновника зазначено право власності на фірму «Тандем-Д», яка займається продажами.
За даними видання Економічна правда, слідчі Державної фіскальної служби повідомили про ознаки фективності цієї компанії, а точніше, її використовують для ухилення від сплати податків, зокрема, для оформлення угод купівлі-продажу, яких насправді не було. Про це видання дізналося з постанови Оболонського райсуду Києва від січня 2019 року. Сам Синиця заперечує свою причетність до це фірми, заявляючи, що вона належить його колишній дружині.
Джерело Букви, повідомляє, що за даними інформаторів, наближених до Банкової, не просто так Синиця потрапив на цю посаду, його лобіювали люди, пов'язані з компанією «Паріматч», яка займається ставками і гральним бізнесом, майстерно формуючи під себе законодавче право. Якщо це правда, то для заводу - ще один тривожний сигнал.
Як «OneNews» писав раніше, управління хімічним підприємством вимагає багато знань і досвіду, а в зв'язку з минулими сферами діяльності «новоспеченого» директора, таке призначення може бути виправдано тільки в двох випадках: або новий уряд до цих пір не отримало належного досвіду і розуміння ситуації, особливо у кадрових питаннях, або плани і думки про приватизацію підштовхнули до таких дій, і все пішло по старій схемі. Як у нас в країні часто буває - довести підприємство до повного банкрутства, щоб потім його можна було викупити за копійки.
Реакція на це призначення у першого заступника екс-директора Одеського припортового заводу Миколи Щурікова була наступною:
«Я взагалі не розумію призначення людини не з області, не має під собою ніяких економічних підстав. Тільки політичні. Це чергова боротьба за контроль над потоками - нічого іншого я не бачу», - заявив він.
Після заняття правлячої посади на заводі, історії, пов'язані з ОПЗ тільки почали набирати обертів. У середу, 29 січня, НАБУ затримало трьох людей під час спроби дати хабар голові Фонду держмайна, за звільнення «верхівки» Одеського припортового заводу і призначення «своєї» людини на посаду директора, який повинен був сприяти співпраці заводу з фірмами Ніра і Всеукраїнської енерго - компанією.
Як повідомляє НАБУ, в листопаді минулого року знайомий глави Фонду держмайна України уклав домовленість з представником і власником компаній Ніра, ВЕК, і запропонував главі ФДМУ Дмитру Сенниченко хабар в розмірі 5 млн. долл., за призначення «потрібної» людини. Але Сенниченко написав заяву в НАБУ і далі діяв в разом з правоохоронцями.
З листопада глава ФДМУ, за даними НАБУ, провів чотири зустрічі з фігурантами - Сергієм, Валерієм та Віталієм, і при першій передачі грошей в розмірі $ 50 000, їх затримали детективи НАБУ.
У Національному антикорупційному бюро відмовилися розголошувати прізвища учасників схеми, в тому числі і корупціонера, «знайомого» глави ФДМУ, його представили «Ігорем». Можливо, він теж займає керуючу держпосаду. Приховування особистості хабарника на державному рівні - ось так і процвітає боротьба з корупцією в Україні.
Ситуація виглядає дивно, після призначення гендиректором хімпідприємства - гіганта ресторатора і аерогеодезіста, відбувається ніби показовий виступ з фіналом про непідкупного голову Фонду держмайна, який не залишає сумнівів в чесних призначеннях.
Один зі співрозмовників видання Букви повідомив, що це, скоріш за все, могли бути внутрішні схеми.
«Я не виключаю, що це була якась внутрішня історія в Фонді, коли одні простягали одних за 5 мільйонів, а інші таки призначили інших», - зазначив співрозмовник видання, фахівець в газовій сфері.
Цього ж дня, 29 січня, ОПЗ відвідав глава ОП Андрій Богдан разом з заступником голови Фонду держмайна Сергієм Ігнатовським, вони провели «оглядини» представникам нафтової компанії Азербайджану SOCAR. Дане підприємство - це азербайджанська державна нафтова компанія, вона є постачальником нафти для Кремечуцкого нафтопереробного заводу.
SOCAR ще з минулого року претендує на видобуток на шельфі Чорного моря і настільки серйозно, що готова була купувати нову бурову установку. Та влітку 2019 конкурс на шельфі «Дельфін» був зірваний, але в разі, якщо азербайджанська компанія переможе в наступному конкурсі, вона спокійно зможе забезпечити ОПЗ газом.
Приватизація - це найлегший варіант швидко поповнити казну енної сумою грошей, і потім регулярно стягувати податки отримуючи невеликий відсоток від тієї суми, яку б могла отримувати держава маючи на меті підняти ОПЗ і залишити його у власності країни.
Ще в 2015 році була можливість приватизації зі стартовою ціною 550 млн. дол., але вже одна з останніх оцінок встановила суму в 54 млн. дол. За цей час його вартість впала в 10 разів, враховуючи те, що стан ОПЗ не змінився і борги залишилися такими ж. Якою буде сума остаточної оцінки заводу перед приватизацією - ще не відомо, тим більше враховуючи можливі наслідки призначення нового директора.
Все йде до того, що бюджет України збагатиться на пару копійок, за рахунок продажу підприємства - гіганта, яке має всі шанси поступово виплатити борги і відновити діяльність за рахунок власної ж роботи. Це довгий і важкий шлях, але він за підсумком міг би привести до розвитку і великого заробітку України. Шкода, що ідею прибутку для держави, знову витісняє бажання швидкого розпилювання держмайна.

 

Джерело OneNews

 

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
рейтинг: 
  • Нравится
  • 0
Оставить комментарий
  • Комментируют
  • Сегодня
  • Читаемое
Мы в соцсетях
  • Facebook